Шукайте Вчителя

Шукайте Вчителя
Чи виникало у Вас відчуття, що Ви схопили Бога за бороду? Ви класно здали сесію? Реалізували давню мрію? З’їздили на стажування в Штати? І ось воно народжується – відчуття впевненості, задоволення собою і ілюзія всемогутності. Аж раптом стається непередбачуване: після стрімкого злету Ви починаєте падати вниз: Вас чомусь не прийняли на стажування в модну компанію, Ви провалили співбесіду на міжнародну стипендію, а в універі вам повідомили, що ви не проходите на державну магістратуру. Ось тут і настає момент провалу, такий собі удар лицем об асфальт, втрата сили і бажання йти далі. Що ж робити? Падати з крутої вершини дуже боляче, і ми просто замикаємося у собі.…
«Кожного дня життя дарує Вам маленькі можливості. В кінцевому результаті вся Ваша доля буде залежати від Вашої реакції на такі моменти», - пише один із авторитетних вчителів менеджменту Робін Шарма. Наші можливості щодня ходять поруч з нами. Мистецтво у тому, аби їх розпізнати і, поборовши свій страх, таки піти їм назустріч. І тут ми підходимо до найцікавішого – це пошук Вчителів і Наставників у житті. Нам тяжко навіть уявити, наскільки вирішальну роль відіграють такі люди у нашому житті ...
А, можливо, у вашому житті все по-іншому і сюжет складається інакше. Ви - звичайний студент, не хапайте зірок з неба, не їздите на стажування і не дряпаєтеся по кар’єрній драбині. Ви просто живете для себе. Що ж тоді? Чи потрібні Вам ці Вчителі? І тут відповідь однозначна – вони можуть змінити наше життя. Без таких вчителів час минає сіро, буденно. А з ними ми отримаємо безцінні знання, життєвий досвід, нове бачення. Вони порадять цікаві книги, які змінюють наш світогляд, ми опиняємося у нових середовищах і здобуваємо нові навики. А ще - безмежно багато життєвої мудрості, якої так бракує молодим людям.
Ви запитаєте, де шукати цих Вчителів? Як впізнати? Насправді, найчастіше вони приходять до нас самі. Це може бути хтось із викладачів, хтось із працівників фірми на практиці, хтось із організаторів акцій у громадській організації …
Якщо ж Ви вирішили шукати Вчителя – наберіться терпіння.
Є кілька простих порад про те, як знайти тих мудрих успішних лідерів, які зможуть стати вашими вчителями:
- Намагайтеся дізнатися про кращих представників сфери, яка вас цікавить – бізнес, юриспруденція, журналістика, політика і т.д. Тут Вам допоможе Інтернет: шукайте, читайте, аналізуйте …
- Коли знайдете кілька кандидатур – шукайте їхні блоги, статті, інтерв’ю. І знову аналізуйте …
.
- Ходіть на відкриті лекції, беріть участь у різних акціях, відвідуйте форуми, презентації, конференції. Свіжі анонси завжди є на розсилці Інституту громадського лідерства та на порталі www.ngo.lviv.ua
- Ставайте волонтерами. Присилайте резюме у кадрові служби відповідної компанії чи установи, приходьте і запропонуйте їм свою кандидатуру «на посаду» волонтера. Це наблизить Вас до майбутнього Вчителя.
- Одним словом - не сидіть на місці.
Тож шукайте свого Вчителя … І будьте дуже уважні – можливо, цей Вчитель уже стоїть поруч з Вами …

Увага! Ваш вихід !

Увага! Ваш вихід !
Ви опинилися на сцені … Перед Вами - судді, які поставлять Вам оцінку. Вони оцінюватимуть … Ваше життя. Чи маєте Ви що сказати? Які ключові справи Ви зробили? Чи досягли тих, вершин , про які мріяли у дитинстві? І не важливо скільки Вам років: 20, 40 чи 60 … Аналізувати життя ніколи не буває рано.
Як не загубитися у житті? Поруч – тисячі шансів, можливостей, планів … Відповідь проста - треба чітко знати, куди йдеш і чого хочеш досягти. Без цього розуміння життя не може бути повноцінним. А як зрозуміти, що справді тобі потрібно, чи правильний шлях обрав? Насправді, це не так складно. Світ задовго до нас придумав ці методи, і ми сміливо можемо їх використати. Мова йде про планування свого життя.
Розповім Вам про 3 кроки, якими користуюся я і мої друзі.
Крок перший – зазирни в своє майбутнє. Приділи годину-другу цій справі, і в спокої, на самоті намалюй картинку свого життя через десять років. Опиши один день із майбутнього. Пиши про все: де і з ким житимеш, що їстимеш, яку машину матимеш, де будеш працювати, як відпочиватимеш. Лише один день. Це дозволить візуалізувати твоє майбутнє і розуміти, до чого ти йдеш.
Крок другий – наближай своє майбутнє, не відкладаючи його на потім. Склади список своїх цілей на цей рік. Поділи листок на розділи і записуй усе, що хочеш зробити вже цього року. Зазнач те, що наблизить тебе до твоєї картинки. Наприклад:
Навчання
Робота
Здоров’я
Зовнішність
Особистий розвиток
Поїздки
Книги
Особисте життя
Спорт

Наповни ці розділи своїми планами. Можеш додати картинки із журналів. Це наблизить тебе до твоїх мрій.
Крок третій – плануй тижні і дні. Здається, це так нудно: сидіти і планувати своє життя … Ніби перетворюєшся на робота. Але, насправді, це працює і допомагає тобі досягати твоїх цілей. «Один день – це життя в мініатюрі. Як ти живеш кожен день, так проживеш і все життя. Не витрачай жодного дня намарно», - пише Робін Шарма. Спробуй планувати свої дні і тижні: справи, відпочинок, спорт, відвідини лікаря, зустрічі з друзями. А потім спробуй винагороджувати себе за виконання цього плану: виконав заплановане - подаруй собі якусь маленьку радість і ти звикнеш тішитися від своїх маленьких перемог.
Можливо, комусь видасться це дуже нудним і навіть зайвим. А хтось зрозуміє, що це є ниткою, яка допоможе вийти із заплутаного лабіринту. Тож, можливо, варто спробувати? Тут важлива самодисципліна, бо на планування потрібен час і сила волі. Пам’ятайте слова Сенеки: «Найвища влада – це влада над собою».
Варто прочитати:
Гліб Архангельський «Тайм-драйв. Как успевать жить и работать»

Video

Наталя Міхнова: «У Львові чиновники дивляться теленовини у своїх кабінетах»

Молода та амбітна команда прийшла до влади у Львові майже 3 роки тому. За цей час у місті багато змінилося. Значні зміни відбулися і у медіапросторі Львова. Не секрет, що мер Львова - людина близька до медіа, тому роботі зі ЗМІ тут надається значна увага. Про щоденну роботу, а також нові проекти та плани – у розмові з керівником прес-служби Львівської міської ради, прес-секретарем міського голови Наталею Міхновою.
За кордоном посади прес-секретаря і керівника прес-служби зазвичай розділяють. В Україні це практикують рідко. У Львові також поєднані посади прес-секретаря міського голови та керівника прес-служби. Скажу відверто, це достатньо складно, адже робота з міським головою сама по собі забирає багато часу: коментарі, брифінги, інтерв’ю, ефіри, а з іншого боку – реалізація інформаційної політики міста: інформаційні кампанії, поточні новини, прес-конференції і т.д. Ось у цьому основна специфіка моєї роботи. А в іншому моя робота, мабуть, нічим не відрізняється від роботи більшості прес-секретарів в інших містах. Є лише одна особливість: міський голова Львова достатньо добре знайомий з технологіями та впливом медіа, тому планка, яку він ставить, дуже висока.
Проблеми намагаюся вирішувати швидко, а більше часу витрачати на розробку нових ідей. Все ж є одна банальна проблема – брак часу для реалізації усього запланованого. Протягом дня - шквал дзвінків від журналістів: різноманітні запитання, прохання. Головне – усе запам’ятати, і виконати вчасно. Завжди намагаюся оперативно домовитися про коментар з міським головою, аби журналіст залишився задоволеним. Маю одну звичку – ніколи не прошу передзвонити мені за якийсь час, а навпаки - виконавши прохання, обов’язково відзвонюю сама. Ще одна важлива річ – я розумію важливість «дед-лайнів», адже декілька років працювала журналістом, тому завжди запитаю крайній термін отримання інформації.
Є багато хороших ідей, які наша команда - прес-служба міської ради - втілює у життя. Ось лише деякі прості приклади. Чиновники у Львові не ігнорують медіа, адже тепер кожен критичний матеріал в ЗМІ для відповідального за цей напрямок посадовця стає «ЧП». Саме так питання поставив міський голова, а ми це постійно контролюємо: кожна критична публікація отримує належне реагування: на місце події виїжджають відповідні служби, по можливості оперативно вирішують проблему, а ми інформуємо про це автора матеріалу. І не для того, щоб він написав, яка влада хороша, а для того, аби журналісти відчували, що владі не все одно. Ще один приклад: ми почали активну співпрацю з ефективними громадськими організаціями міста, які довгий час просто не знали, як про себе розказати. Тепер ми підтримуємо їхні хороші, корисні для міста проекти і надаємо цьому належну інформаційну підтримку. Ще приклад: наші чиновники дивляться у кабінетах теленовини. І не дивуйтесь. Це відбувається прямо під час робочого дня. Ми запровадили таку систему запису новин, що посадовці на робочих столах своїх комп’ютерів мають ярлики на папку, де записані теленовини місцевих каналів. Чиновник може прийти і переглянути новини, аби орієнтуватися, що і як подають ЗМІ.
Одне із важливих завдань – робота над тим, аби заїжджений термін «прозора влада» нарешті у Львові став реальністю. Що це означає? Кожен мешканець повинен знати, що і чому робить влада, куди витрачаються бюджетні кошти, чому вибрали саме такі об’єкти і т.д. Це не повинні бути прес-релізи чи брифінги, ця інформація повинна бути доступна кожному львів’янину. Пілотний варіант ми вже випробували під час різдвяно-новорічних свят, коли кожен мешканець міста в простій та доступній формі міг ознайомитися з тим, що зробила влада міста за рік. У нас є ще один пріоритет – допомогти мешканцям розібратися у бюрократичних лабіринтах влади. Якщо міська рада – це служба побуту для львів’ян, то прес-служба - її інформаційна дошка. Наша ціль проста – мешканці повинні знати, як вирішити ту чи іншу свою проблему, або, принаймні, куди з такою проблемою звертатися. Для цього ми ініціювали проект «Запитай у посадовців», який підтримало вже декілька львівських ЗМІ. Це не PR, це просто наш обов’язок перед мешканцями. Ми маємо інформацію і просто повинні донести її до людей.
Бажаю своїм колегам хороших ідей і наполегливості для їх втілення. Мудрих книг і фахових порадників. Потужної і самовідданої команди та розуміння керівників.

За кулісами мерії

Нещодавно зустріла у під’їзді свою сусідку, з якою спілкуюся дуже рідко. «Я сьогодні до тебе прийду. Хочу просити про допомогу», - швидко сказала вона й побігла далі. У мене з’явився здогад: певно буде просити написати статтю про якусь проблему, можливо швидше вирішать.

Але прохання було значно незвичнішим … Сусідка просила допомогти потрапити на прийом до мера, аби він вирішив питання із ремонтом даху. Мовляв, вам, журналістам, легше туди пробитися.

Прохання застало мене зненацька, адже з мером доводилося спілкуватися лише декілька разів, та й то задавала йому гострі і не дуже приємні питання. Рішення прийняла швидко: писатиму про це репортаж. «Ви йдіть в мерію, спробуйте самі потрапити, а я про це напишу статтю», - кажу сусідці пані Марії.
Історія її відвідин Ратуші заслуговує на увагу. В мерію йти вона надумала на початку грудня. І вже при вході її чекала приємна несподіванка – біля дверей не було «вертушки», яку вона пам’ятала зі свого останнього візиту до міськради. Ні «вертушки» на вході, ні запитань від охоронців – пані Марія вільно пройшла у Ратушу. За вказівником на дверях знайшла інформаційний пункт на першому поверсі, вирішила йти туди, хоча сміливо можна було йти далі – ніхто не перепиняв і не задавав зайвих запитань. Працівниця в інформаційному пункті, почувши, що проблема з дахом не вирішується навіть після багатьох заяв і звернень в ЖЕК, направила Марію Михайлівну у «єдине вікно» для запису на прийом до мера. Спочатку їй запропонували записатися на прийом до заступників, але жінка наполягла і її таки записали до мера. Сказали чекати два місяці, але після чотирирічного чекання, два місяці - не проблема. Ще під час запису пані Марію скерували на зустріч з радником мера пані Галиною Погорєловою, яку, до речі, раніше часто показували по телевізору. Та почала розпитувати про проблему, уточнила дати звернень і сказала чекати.
Наступного разу я зустріла пані Марію через місяць, виглядала вона щасливою. «Невже Вам ремонт у цілому будинку пообіцяли?», - питаю я. «Та ні, набагато цікавіше все вийшло. Записалася я на прийом і чекаю. Аж тут за два тижні до визначеного терміну до мене додому передзвонили з райадміністрації, запитали, коли можна прийти. Пришла ціла комісія, обстежила дах і вже за 2 дні дах залатали. Добре, що погода сприяла. Поки що зробили тимчасовий ремонт, тому все-таки для певності вирішила на прийом до Садового піти. Прийшла вчасно, у коридорі – десятки людей. З мером я таки зустрілася, він пообіцяв, що ремонт даху внесуть у план на 2009 рік. А принагідно я попросила … про дитячий майданчик біля нашого будинку. Ось така історія», - бадьоро розповідала про свій досвід сусідка.
Чому вирішила розповісти про цей випадок? Більшість львів’ян вважають, що потрапити до Ратуші майже неможливо, та й навряд чи там вдасться вирішити свою проблему. Історія моєї сусідки спростовує цей міф. Можливо, цей досвід допоможе ще комусь вирішити свою проблему …


Коментар

Андрій Садовий міський голова Львова

Майже 2 тисячі громадян я прийняв відтоді, як став міським головою. Проблеми, звичайно, різні. Дещо вдається вирішити одразу, а деякі потребують серйозного фінансування і ми закладаємо ці кошти на найближчий час. Для мене важливо, щоб посадовці нарешті почали сприймати проблеми мешканців, як свої власні і ефективно їх вирішували. Тоді буде порядок.


Наталя Лісна

Вже заливають фундамент!

Львів’яни зможуть контролювати будівництво стадіону через Інтернет

Цього тижня розпочали другий етап будівництва стадіону на вул. Стрийській - почали закладати фундамент арени. Мер міста та губернатор заклали на будівельному майданчику пам’ятну символічну капсулу.
У символічній капсулі - лист для майбутніх поколінь. Капсулу помістили в «опалубку» та залили бетоном.
«Ми задекларували УЄФА терміни будівництва стадіону у Львові і підходимо до їх виконання дуже відповідально. Я задоволений тими темпами, які показує на сьогодні генеральний підрядник. Наші партнери добре усвідомлюють, що будують споруду, яка буде одним з впізнаваних символів Львова.», - розповів міський голова Львова Андрій Садовий.
Перший етап будівництва стадіону вже завершили. Як розповів генеральний директор ВАТ «Азовінтекс» Олександр Тарута, закладання капсули – черговий етап реалізації великого проекту. «Позаду залишилися підготовчі роботи, і перші кубометри бетону залиті у фундамент стадіону. Цьому у значній мірі сприяє злагоджена, конструктивна робота усіх зацікавлених сторін будівництва: Львівської міської ради, особисто міського голови пана Садового, державних органів і будівельників, які працюють як одна команда», – зазначив у коментарі генеральний директор ВАТ «Азовінтекс» Олександр Тарута.
На вулиці Стрийській вже завершують будівництво тимчасової дороги навколо стадіону для під’їзду техніки, також будівельники зняли увесь родючий шар ґрунту, який згодом використають для облаштування скверику біля стадіону, і вирівняли ділянку.
Коли на вул. Стрийській завершать встановлення кранів, на місці будівництва облаштують відеокамери для того, щоб львів’яни могли через Інтернет спостерігати за будівництвом стадіону.

Наталя Лісна

Чи змінить Садовий ЖЕКи?

У моєму будинку прибирають! Дивно, але правда. Десь півроку тому у під’їзді почали мити сходи, а біля пошти вивісили графік прибирання. Я вирішила довідатися, чи надовго така благодать.
Хоча знімати квартиру у центрі зовсім недешево, я все ж вирішила шукати житло саме тут. Причина вагома – близько до роботи і не доведеться пізно ввечері їздити маршруткою чи таксі. Знайомі застерігали: у центрі не під’їзди, а громадські туалети, та ще й будинки руйнуються. «Залиш ту затію, і йди жити у нормальну квартиру на Сихові», - казала колега із відділу. Але серцю не накажеш… Після трьох тижнів складних пошуків, я знайшла гарну квартиру біля пам’ятника Федорова. Коли тільки прийшла дивитися, мене здивувала відсутність кодового замка на дверях під’їзду. Одразу згадала застереження про громадські туалети. Але сходові клітки виявилися, на диво, чистими. Тож на цьому помешканні і зупинилася.
Одного ранку приблизно півроку тому я вийшла з квартири і дуже здивувалася: сходи у будинку були вимиті! А за декілька днів, забираючи пошту, побачила вивішений графік миття під’їзду. Стало цікаво, що ж відбувається? А вже за декілька днів у редакцію прийшло повідомлення від мерії про те, що у Львові саме таким чином розпочинають реформу ЖКГ. Здавалося б: ну яка реформа? Подумаєш, помили під’їзд. У мерії мають свою думку. «Мені б дуже хотілося, щоб львів’яни помітили ті покращення, які відбулися у будинках. Я, звичайно, розумію, що ми більше помічаємо, коли на вулицях брудно чи засмічено. Але, якби ще рік тому хтось нам сказав, що у під’їздах митимуть сходові клітки і мінятимуть лампочки, повірити було б важко. А зараз усе це - вже норма», - розповів «Експресу» міський голова Андрій Садовий.
У Ратуші також розповідають, що за тими невеликими змінами насправді ховається зміна усієї системи ЖЕКів. Цього року двірники почали виходити на спільні толоки, кошти, які ми платимо за квартплату, почали вкладати у ремонти під’їздів, хоча ще 2 роки тому уся наша квартплата йшла у кишеню «жеківців». Ще цікава зміна: у ЖЕКах нарешті звільнили ті «мертві душі», які просто числилися в штаті, а насправді ніколи там не працювали. А на усе це йшли наші гроші! Та, на жаль, не все так райдужно. У ЖЕКах залишилося теж саме хамство і байдужість до проблем мешканців, багато ще у місті будинків, де двірники не з’являються взагалі. Але тепер з’явилася принципова різниця – нарешті кожен львів’янин може це змінити. Схема дуже проста: якщо у Вашому будинку не прибирають, Вам потрібно зателефонувати на «гарячу лінію» міського голови за номером 297-59-99 і залишити там скаргу. Ця інформація надійде до відповідного департаменту. У мерії запевняють, що реагуватимуть на ці звернення оперативно.


Наталя Лісна